Людмила Гриценко
15 вер. 2026 р.
До Дня народження Михайла Максимовича
Є місця, куди приїжджаєш просто побувати, а є такі, з яких повертаєшся трохи іншою людиною.
Михайлова гора — саме така.
Тут дивовижно переплітаються природа, історія і пам’ять. Серед тиші, шелесту дерев і безмежних краєвидів особливо гостро відчуваєш присутність тих, хто жив задовго до нас, але залишив по собі слово, думку, пісню, любов до України.
Саме тут оживає історія Михайла Максимовича та Тараса Шевченка — двох великих українців, яких поєднувала щира дружба, любов до народної культури й України.
Уявляєш Шевченка на цих стежках… Його погляд, його думки, його слова. І раптом минуле перестає бути сторінкою підручника — воно стає зовсім близьким.
Дуб Шевченка — мов жива сторінка історії. Стоїть, тримаючи вітами час, і ніби береже пам’ять про Кобзаря.
А сосна Гоголя (хоча, на жаль, уже стала величним символом, проте...) нагадує про ще одну постать, чиє слово давно переступило межі свого часу.
Дивишся на ці дерева й думаєш: скільки всього вони «бачили»… Скільки поколінь проходило поруч, скільки думок народжувалося під цим небом.
А навколо — та сама українська земля. Та, яку любили Максимович і Шевченко. Та, яку оспівували у слові й пісні.
Можливо, саме в таких місцях і потрібно шукати Україну — не лише на сторінках книжок чи в музейних експонатах, а у шелесті старого дуба, запаху сосни, тиші гори й небі над Канівщиною.
А знайомство з цими місцями почалась ще з початку поїздки, коли Василь Леонович Шевчик запитав, чому береги правого берега Дніпра вищі від берегів лівого...
А потім Прохорівка з її давньою церквою, відомими іменами односельчан...
До зустрічі долучилися не тільки педагоги ліцею ( оранізатор івенту, педагог, що вміє поєднувати непоєднуване - учитель біології - Людмила Криволап; учитель англійської мови - Юлія Коваленко учитель української мови і літератури - Людмила Шевченко), а і наукові співробітники Канівського природного заповідника - Василь Шевчик, Світлана Дякова, Оксана Кузмінська, старший науковий співробітник ШНЗ - Лариса Миколенко.
Особлива подяка "хранителям" Михайлової гори - Павліченко Любові Василівні та Федоренку Петру Яковичу за цю особливу зустріч, за теплий прийом, за цікаві розповіді й ту любов до рідної землі, яку відчуваєш у кожному слові. Нехай Михайлова гора й надалі має таких відданих хранителів, а кожен, хто сюди приходить, залишає частинку своєї вдячності й любові.